Можливо у війні за з'ясування істини, що впливає більше – спадковість чи виховання – зламано останній спис. Точніше, оголошено паузу-компроміс. Лауреат нобелівської премії по фізіології і медицині Джеймс Уотсон на черговій конференції проголосив: «Усі сперечаються, що важливіше – спадковість чи виховання? Спадковість, або гени важливі в пізнішому віці, а в ранньому віці важливе виховання».

Виховання за своєю суттю – безперервний освітній процес, який розпочинають батьки і продовжують освітні установи. І саме на етапі передачі дошколяти з люблячих батьківських рук в досвідчені вчительських усіх учасників чекає справжнє випробування. Знаючи про це, один з батьків часто переходить на півставки або цілком присвячує себе підтримці учня-початківця протягом першого року навчання. Чому це відбувається? Адже існують дитячі сади, які взяли на себе функцію „проміжної ділянки” і повинні допомогати дитині не лише соціалізуватися, але й підготувати до школи.

Час до школи? Починаємо готуватися зазделегідь
Проте, про недостатню підготовку дошкілят не втомлюються говорити вчителі, пишуть ЗМІ. Так, школа – новий етап. Але чому етап в даному випадку стає синонімом травми для всієї сім'ї, своєрідним тестом на гнучкість? Виходить, що не зважаючи на кількість всіляких розвиваючих занять і використання дидактичних матеріалів, якість підготовки дітей змінилася мало, тоді як вимоги шкіл до «першокласного портфелю» знаннь зросли. Дошкільна програма не передбачає навчання навикам читання, письма, рахунку, вивчення іноземної мови залишається формальним. Під час вступу до школи не всі дошкільнята вміють читати, писати і рахувати, але труднощі в новому колективі виникають не лише в «педагогічно запущених», але й у підготовлених дітей.

Критерієм готовності до навчання довгий час був виключно рівень розумового розвитку малюка. Певний мінімум знань дошкільні установи забезпечують. Але в сьогоднішній «першокласний портфель» повинні входити і вміння узагальнювати і диференціювати поняття, навики самоконтролю, здатність концентрувати увагу, спостережливість, розвиток вольових якостей і таке поняття, як психологічна готовність. І тут розрізнена, несистематизована інформація, відсутність повноцінних дидактичних матеріалів і неінтегровані освітні програми у дошкільних установах нічим не допоможуть ні дітям, ні батькам.

Виникаючі труднощі часто пов'язані навіть не з обмеженістю знань, а з особистісними причинами, особливістю психічної організації. Порушення в пізнавальній, емоційній, поведінковій сферах дошколярика – сигнал про дисгармонію у його внутрішньому світі. І приймати цей сигнал батькам. Погляньте, який мінімум вимагають школа і здоровий глузд:
Три кита дошкільної підготовки Час до школи? Починаємо готуватися зазделегідь
Основа – це загальний розвиток дошколяти. Те саме, що часто помилково береться за єдиний показник його рівня підготовки. В першу чергу має значення розвиток інтелекту, пам'яті, уваги і здатність виконувати деякі дії подумки. Як бачите, окрім знання декількох англійських слів і уміння малювати людину з вухами, пупком і п'ятьма пальцями на кінцівках, школа вимагає дещо ще.

Другий кит – навики соціалізації, які включають уміння довільно управляти собою, аби зробити процес входження в систему шкільних вимог і норм легшим. Дошкіляті складно зосередитися довгий час на одному предметі, сидіти на одному місці або робити те, чого не хочеться, але до моменту вступу до школи він повинен володіти цими уміннями.
Третій кит - зазвичай ігнорується при підготовці. Замість формування мотивів до навчання, які надалі дозволять перейти від природної зацікавленості маляти школою до свідомого бажання отримати знання, його просто обмежують між «треба» і «не можна». Безглуздо говорити підліткові, що необхідно вчитися, якщо він з дитинства засвоїть, що школа – це повинність, що не приносить анінайменшого задоволення.

А тепер погляньте, на скількох китів спирається ваше маля, виходячи з дитячого садочка, і зрозумійте, що повноцінна підготовка дошкільника до нового етапу життя як і раніше цілком ваша турбота. Можна продовжувати сперечатися про обов'язки дошкільних установ, їхні мінуси і плюси, але краще не перекладайте відповідальність і зробіть перший крок самі. Зі своїм малюком. Замість того, щоб вирішувати проблему по мірі їх виникнення, зробіть все від вас залежне, аби попередити її. Знаючи вимоги школи, ви самостійно можете зібрати хороший дидактичний матеріал, який допоможе перекинути місток від дошкільної програми до шкільної, протестувати дитину, оцінити рівень її готовності і попередити складнощі, які можуть виникнути на новому етапі життя.

У процесі занять, які несуть заряд гри і необов'язковості, на вас чекає сюрприз. Ви не лише навчите свою дитину новому, але і самі заново відкриєте для себе світ дитячого чистого сприйняття, краще взнаєте свого малюка, вибудуєте особливо довірчі стосунки, які виявляться надійним фундаментом у тому віці, коли гени виявляються важливішими за виховання.

Автор статті Людмила Горюнова