У меня есть увлечение - я собирю стишки с именем Максим. Давайте сюда выкладывать стишочки с именами?
Вот, что есть у меня:
Тарасик
Навесні — і так щороку —
йде Тарасик до потоку.
В нім вода шумить, як море:
талий сніг скидають гори.
Мчить потоком сіре листя,
з неба пада дощ сріблистий.
Все довкола оживає,
прокидатись поспішає!..
Маринка
Є в Маринки мандаринки,
наче сонечка краплинки.
Їх дідусь приніс Маринці
в плетеній з лози корзинці.
Їж, Маринко, мандарини,
в них корисні вітаміни!
Андрій
—Гляньте всі! —
гука Андрій. —
Онде в хмарах синій змій!
Хвостиком тріпоче,
крилами шурхоче!
Свій секрет відкрию вам:
Змайстрував його я сам!
Микола
Сів Миколка на санчата,
в рукавичках рученята,
комірець до вух підняв,
шалик тепло замотав.
І з гори на всіх вітрах
полетів, неначе птах!
Інна
Знають всі, що наша Інна
і старанна, і сумлінна!
Все на світі вона вміє,
прибере, спече, пошиє,
заплете сама косичку,
в бант зав’яже синю стрічку!
Ще й синичок за вікном
пригостить смачним зерном!
Онисим
Визирнув з вікна Онисько —
а надворі мокро, слизько,
падає сніжок лапатий,
песик гавкає кудлатий,
сонечко уже втомилось,
тепло хмаркою укрилось...
Пізно вже іти гуляти,
з гірки на санчатах мчати,
навіть песику малому
треба спатки йти додому.
Даринка
Дивиться у вись Даринка:
ген по небу йде хмаринка.
Схожа хмарка на зайчатко,
на вухате звіренятко,
а за нею ще одна —
дуже схожа на слона!
Синім небом поспішає,
вдома хтось її чекає.
Може, мама, може, татко,
може, Божі ангелятка
потомились й хочуть спати,
у хмарки пухкі лягати
Микита
Узяв вудочку Микитка,
довгу й тонку, наче нитка,
і хутчіш кудись помчав,
мабуть, ген за ліс, на став.
Бо в тім ставі (є легенда)
живе риба отакенна!
То не окунь, не карась,
кажуть, дивина якась,
та Микитка добре знає —
лише він її спіймає!
Оля
Олівцями донечка
малювала сонечко,
Парасольку сонце має,
промінцем її тримає.
- А навіщо парасоля?
- Від дощу! - сміється Оля.
И стишки про Максимку
Идет за ручку с мамочкой
Мальчик в магазин,
В шортах и панамочке
Мальчишечка Маским.
Максиму очень хочется
Вырасти скорей,
За ручку и в панамочке
Водить гулять детей.
Вдруг им в пути встречается
Высо-о-окий господин,
А мама наклоняется,
И говорит: "Максим!
Таким ты будешь взрослым -
Высоким и большим,
Да просто величайшим,
С именем твоим!"
«Я сегодня невидимка, -
Говорит друзьям Максимка. -
Влезу в папино пальто,
Не найдёт меня никто.»
Спросят все: «Здесь мальчик был?»
А меня и след простыл.
Не теряйте время зря:
Не отыщете меня!